Про похід і горе сина Святослава
Русь співає пісню – про поразку слава
Розлетілась степом, гомонять і доли:
Київська державо, де твої кордони,
Як твої князівства Київ на увазі
Мають і не вірять Київському князю?
Земле Руська, чуєш? Знову братня тризна:
Чубляться княжата – суне хмара грізна.
Нарізно розбиті руські будуть гради,
А якби ж підмога, а якби ж то ради!
Стольне місто, матір, хто почув промову?
З-за Дінця вертає Ігор із полону.
23 липня 2022 року
Умовна назва одного з найвідоміших руських літописів «Слово про похід Ігоря», написаних умовно церковнослов’янською мовою – офіційною писемною мовою Руської землі, заснованою на тодішньому болгарсько-македонсько-сербсько-хорватському корінні, через особливості такої писемної мови (відсутність позначення початку й кінця слова, розділових знаків, розрізнення великих і малих літер) також імовірно може бути прочитана як «Слово про похід і горе сина Святослава, онука Олега» (біля 1187 р., однак можливо існуючий колись рукопис, буцімто віднайдений 1791 р., опублікований у спрощеному варіанті в Петербурзі 1800 р., за офіційною версією згорів у московській пожежі 1812 р., до того ж списки рукопису й згадки про нього в інших джерелах невідомі, що з урахуванням інших погрішностей «Слова…» дозволяє деяким дослідникам сумніватися в його достовірності, а також сприймати його, як мінімум частково, особливо щодо «Плачу Ярославни» й деяких інших місць, в якості фальсифікації, яка належить руці висококваліфікованого спеціаліста кінця XVIII ст.).
Літопис описує спільний похід на половців 1185 року князя Новгород-Сіверського Ігоря та його брата «Буй Тура» Всеволода, які пересвідчившись у переважаючих силах супротивника все ж таки вступили у бій із відокремленими силами половців, але після успіху й захопивши багаті трофеї не повернули додому, а нібито вимушено стали на ночівлю. Руське військо швидко потрапило в оточення ханів Кончака й Гзака, які діючи спільно привели значні половецькі сили з Дону й Приазов’я (прикметно, що Приазов’я літописець кличе Лукомор’ям – дослівно «вигин моря»).
Літописець протиставляє колективну організовану відсіч половців, яким через їх єдність допомагає сама природа, самостійному рішенню вступити в уже нерівний бій Всеволода, яке призвело до повної поразки братів і військ, які нашвидкуруч були надіслані до степів на поміч Чернігівським князем Ярославом, спустошення під половецькими ударами значних руських міст, які залишилися без захисту.
Насамкінець ми остаточно розуміємо, що цей похід узагалі не був погоджений із двоюрідним братом надто самостійних князів – Великим київським князем Святославом (не тим, який «Хоробрий»), який розуміючи тодішній стан Руської землі, був прибічником скоріше оборонної, а не агресивної політики, а також дізнаємося, що Ігор, таємно визволений із половецького полону, втікаючи половецькими степами й відчувши повернення сил тільки біля вод самого Дінця (нині Сіверський Донець), направив свій шлях до Києва, який урешті зустрів його поблажливо, пробачивши минуле відступництво.
Микола Федорович Чернявський (1867-1938) – «Князь Ігор»
Дрімав Донець в легкім тумані,
А я блукав над ним вночі
В недовідомому жаданні,
Немов чудес яких ждучи.
І бачу я: струї срібляні
Тремтять, до берега йдучи,
І хтось незнаний на світанні
Ворушить росяні кущі...
То Ігор-князь тіка з полону.
Слідом Овлур за ним. Збива
Убрання росяне з розгону...
І ось бувальщина жива
Мені ввижається, і з Дону
Мов вухо тупіт зачува.
Схема
ПРО по-ХІД і ГО-ре / СИ-на Свя-то-СЛА-ва
!0 1! 10 / 10 !0 10
РУСЬ спі-ВА-є ПІС-ню – / ПРО по-РАЗ-ку СЛА-ва
10 10 10 / !0 10 10
Роз-ле-ТІ-лась СТЕ-пом, / го-мо-НЯТЬ і ДО-ли:
00 10 10 / 00 1! 10
КИ-їв-ська дер-ЖА-во, / ДЕ тво-Ї кор-ДО-ни,
10 00 10 / !0 0! 10
ЯК тво-Ї кня-ЗІВ-ства / КИ-їв НА у-ВА-зі
!0 10 10 / 10 !0 10
МА-ють і не ВІ-рять / КИ-їв-сько-му КНЯ-зю?
10 !! 10 / 10 00 10
ЗЕМ-ле РУСЬ-ка, ЧУ-єш? / ЗНО-ву БРАТ-ня ТРИЗ-на:
10 10 10 / 10 10 10
ЧУБ-лять-ся кня-ЖА-та – / СУ-не ХМА-ра ГРІЗ-на.
10 00 10 / 10 10 10
НА-різ-но роз-БИ-ті / РУСЬ-кі БУ-дуть ГРА-ди,
10 00 10 / 10 10 10
А як-БИ ж під-МО-га, / А як-БИ ж то РА-ди!
!0 !0 10 / !0 10 10
СТІЛЬ-не МІС-то, МА-тір, / ХТО по-ЧУВ про-МО-ву?
10 10 10 / 10 10 10
З-за Дін-ЦЯ вер-ТА-є / І-гор ІЗ по-ЛО-ну.
!0 10 10 / 10 !0 10
Силабо-тонічна система:
парне римування ААББ, де рими «А», «Б» – 6-стопний хорей 10 з постійною цезурою після 3-ої стопи з жіночим 10 закінченням.
ID:
955645
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.08.2022 09:16:31
© дата внесення змiн: 26.11.2023 11:27:59
автор: Andrew Pushcha
Вкажіть причину вашої скарги
|
Про версію, що "Слово..." - геніальна підробка невідомого автора, дізналася студенткою. В школі такого не казали.
