Нестерпно бачити мені,
Як ворог нищить Україну,
Як гинуть люди на війні,
А їй немає нині спину.
Не можу вибачити вже
Нагло-саксонцям єзуїтство.
Сумнівне їхнє протеже
Нам - жалюгідне лицемірство.
Але найбільш вражає те
І до живого допікає,
Що у тилу життя "круте".
Для багатьох війни немає.
Я не ханжа, але тепер
Так є і так, не дай Бог, буде,
Що наш вояк і волонтер -
Принижені суспільством люди.
Ні, не суспільством, владою
Чиновників-політиканів.
Керують всі громадою,
Немов обкурені чи п"яні.
А їхні дітки й жіночки -
Десь на Канарах, у Європах,
А наші браві вояки
Воюють голіруч в окопах.
У час важкий ділитись нам
На тих, хто "за", і тих, хто "проти",
Ганебно тут, на "дні", й панам.
Ми -українська є спільнота.
Моя убога сторона.
Моя розстріляна країна.
Страждає, бореться вона
І виживає у руїнах.
