Н. Нoward, the Earl of Surrey Lady Surrey’s Lament for Her Absent Lord український переклад
Оригінал:
COMPLAINT OF THE ABSENCE OF HER LOVER,
BEING UPON THE SEA [Lady Surrey’s Lament for Her Absent Lord>
GOOD ladies ! ye that have your pleasure in exile,
Step in your foot, come, take a place, and mourn with me awhile :
And such as by their lords do set but little price,
Let them sit still, it skills them not what chance come on the dice.
But ye whom Love hath bound, by order of desire,
To love your Lords, whose good deserts none other would require ;
Come ye yet once again, and set your foot by mine,
Whose woful plight, and sorrows great, no tongue may well define.
My love and lord, alas ! in whom consists my wealth,
Hath fortune sent to pass the seas, in hazard of his health.
Whom I was wont t’embrace with well contented mind,
Is now amid the foaming floods at pleasure of the wind.
There God will him preserve, and soon him home me send ;
Without which hope my life, alas ! were shortly at an end.
Whose absence yet, although my hope doth tell me plain,
With short return he comes anon, yet ceaseth not my pain.
The fearful dreams I have ofttimes do grieve me so,
That when I wake, I lie in doubt, where they be true or no.
Sometime the roaring seas, me seems, do grow so high,
That my dear Lord, ay me ! alas ! methinks I see him die.
And other time the same, doth tell me he is come,
And playing, where I shall him find, with his fair little son.
So forth I go apace to see that liefsome sight,
And with a kiss, methinks I say, ‘ Welcome, my Lord, my knight ;
Welcome, my sweet ; alas ! the stay of my welfare ;
Thy presence bringeth forth a truce betwixt me and my care.’
Then lively doth he look, and salueth me again,
And saith, ‘ My dear, how is it now that you have all this pain ?’
Wherewith the heavy cares, that heap’d are in my breast,
Break forth and me dischargen clean, of all my huge unrest.
But when I me awake, and find it but a dream,
The anguish of my former woe beginneth more extreme ;
And me tormenteth so that unneath may I find
Some hidden place, wherein to slake the gnawing of my mind.
Thus every way you see, with absence how I burn ;
And for my wound no cure I find, but hope of good return :
Save when I think, by sour how sweet is felt the more,
It doth abate some of my pains, that I abode before.
And then unto myself I say : ‘ When we shall meet,
But little while shall seem this pain ; the joy shall be so sweet.’
Ye winds, I you conjure, in chiefest of your rage,
That ye my Lord me safely send, my sorrows to assuage.
And that I may not long abide in this excess,
Do your good will to cure a wight, that liveth in distress.
Мій український переклад:
Генрі Говард, граф Саррі
[Плач леді Саррі за відсутнім чоловіком>
Любі подруги мої, чия любов за морем ,
Ви прийдіть до мене, й спільно виплачемо горе.
Запросить жінок байдужих нині не бажаю.
Хай вони спокійні будуть: не ворожать, знаю.
Та коли тебе прихильність чи то звичай давній
Спонукають берегти до одного кохання,
То приходь, і я з тобою спільно погорюю,
Скудним словом тобі долю розповім лихую.
Пан коханий мій, моє безцінне володіння,
В морі нині: підкорився долі повелінню.
Той, кого я досі в щасті ніжно милувала,
Нині – іграшка для вітру і для хвиль забава.
Захистить його Господь і в рідний край поверне,
Не було б на це надії, – вмерла б я, напевно.
Та хоча надія каже: «Має повернутись!»,
Як розлука ще триває, й муці не минутись.
Злі, дурні без перестанку сни мене тривожать,
Страх гнітить мене: чи сталось це, чи статись може?
То насниться мені море, що вали здіймає,
І я бачу: чоловік мій в морі смерть стрічає.
А буває інший ще обман, солодкий надто:
Вдома чоловік, з синочком граються завзято.
Я тоді до них, щаслива і спокійна, вийду:
«Із поверненням, коханий! Я радію нині.
Так мені було без тебе тяжко, так погано,
Та тепер, коли ти – поряд, сумувать не стану».
Посміхнеться він мені тоді й руки торкнеться:
«Звідкіля, моя кохана, цей твій біль береться?»
І тягар, що був безжально створений нудьгою,
Виллється назовні весь, і буду знов легкою.
«Сон» – скажу, коли прокинусь, я недобре слово,
І нудьга сильніша прийде, і страждаю знову,
І шукаю я насилу, де б мені укритись,
Щоб від болю, що триває, якось захиститись.
Так мене розлука злая спалює без жалю,
Сподіваючись на зустріч лиш, рятунок маю.
Не могли б ми страв солодких цінувать без солі –
З тим чиню я кращий спротив навісному болю.
Я кажу собі: «Як буде зустріч – все здолає,
Нам тоді засяє радість, тьма печаль сховає».
Заклинаю вас, вітри, найшвидше схаменутись!
Дайте милому до мене в мирі повернутись!
Будьте благом ви, вітри, і біг його спрямуйте,
А життя моє від муки ждать його врятуйте!
Переклад 15.04.2024
ID:
1011070
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.04.2024 21:17:38
© дата внесення змiн: 23.06.2024 09:56:26
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
