З тобою без тебе...
Тільки не ти... у сум'ятті жагучого льоду...
Сипався місяць, мовби на силу журбі.
Поручні каменем тихо спадали на воду...
Знов беззмістовна, знову ти б'єшся вгорі.
Білі дзерка́ла тіняво бавили зорі,
Ти відбивалася в їхній вербо́во-душі.
Маслинові плечі рівно лягали у хорі,
Мовби крилаті, зовні беззвітні дощі...
Знати б з тобою, скільки навіює море,
Скільки ховає той одинокий ліхтар...
Очі твої у нічному - незвідане горе,
Тепла надія - холодний, до витоку, пар...
04.07.2024