|
*****
Зима, але її не стане
Тоді, коли уже весна
У нашому краю настане.
Війна, що душу розпина
Та серце ріже на частини,
Як і зима, також мине,
Та вже навік. До Батьківщини,
Де ми живем, вже не одне
Століття, світлий, наче сонце,
Мир прийде, ясно засія
В душі та серденька віконце.
Тоді ти, він, вона і я,
Неначе діти, лиш радіти
Вкрай будемо вже цілий вік,
Буятимем, немовби квіти,
На світ увесь, бо вже навік
Війна мине. Її не буде,
Не буде більш, як рідний край
Наш перемогу в ній здобуде,
Поклавши їй сміливо край
Назавжди. Світла ця година
Уже до нас невпинно йде,
А наша ціла Батьківщина
Її із нетерпінням жде,
Із ворогами, що напали,
Хоробро борючись в бою.
Ні, перед ними ми не впали,
Не підкорились. Ми свою
Єдину Україну-мати
До переможного кінця
Відважно будем захищати.
Ми впевнені, що світла ця
Мить прийде. Будуть мир і воля,
Свобода, а із ними теж
Чудовая, щаслива доля,
Як скінчиться війна ця все ж.
Євген Ковальчук, 06. 02. 2023
ID:
1018581
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Воєнна лірика дата надходження: 27.07.2024 22:06:26
© дата внесення змiн: 27.07.2024 22:06:26
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|