Закрий очі. Уяви, що рамок не існує,
Що в кімнаті немає чотирьох стін,
І що парацетамол тебе вже не лікує.
Як довго ще жити в цих мріях пустих?
Коли врешт побачиш, що Грааль вже наповнений,
Чи то водою, чи кров'ю, неважливо чим,
Можливо, твоїми слізьми, криками тиші,
Що вночі розпускаєш, мов вітер нічний.
А простір довкола від болю й страждання
Наповнений тінями, що лякали в дитинстві,
Будь-хто, хто захоче підійти ближче,
З ніг збивається, не доходячи близько.
Тож зніми ці обладунки, відпусти всі страхи,
Бо в житті є більше, ніж просто тіні й біль.
В любові знайдеш ти нові шляхи,
Відкрий своє серце — і світ стане ціль.
Владислава Андрушенко
