Вітер шумить... Чути гудіння напруги дерев. Розкривається вись , світло вгорі проясніло. В небі - дерево розлоге... Більшого не треба. ...Полихнуло, розсіялось. Серце обпалило. Залишилось лиш покірливе заціпеніння. Гілля, немов руки обгорілі, до чорноти. Стовбур подався до нерухомості у днині. Пристрастно загострені риси , як остання мить.
ID: 1019751 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 11.08.2024 22:10:42 © дата внесення змiн: 11.08.2024 22:49:13 автор: Маг Грінчук
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie