Випали роси на трави,
випали роси.
Випали зрана, тяжкі,
кольору ртуті.
То від свинцевого неба
відтінки
бідами скуті.
Довгі роки
боротьби і війни
змінили людей,
кордони
і кольори...
Вдягни свою сукню —
білу,
крилату,
ефірну.
Йди босоніж
по високій траві
та росі
кольору попелу
сірого в склі.
В росяних краплях,
у безмірі сили
відчуєш усіх,
хто зірками
яскравими
в небо злетіли.
Услід за вітрами,
птахами,
думками...
Мокрий поділ
від роси,
від журби
і сльози,
підбери.
Сльози важкі,
як застиглі
краплі смоли,
їх сонце не витре,
не висушить вітер —
вікують в душі.
Тільки ж сама
не мовчи!
Збирай тихі квіти,
співай
голосні пісні
пам’яті і хвали:
сонцю і світлу
небу й землі,
кожній загиблій душі.
Таня СВІТЛА
Червень 2024
