Навчені невігласи ширять оману...
Серпневі ночі пахнуть білим димом.
І кане місяць в дивній темноті.
Немає нас - і світ гукає співом,
Далеким звуком, данню пустоті.
Серпневі ночі ллються диким шумом,
Не тисне скроні. Вільно диха тюль.
Усе живе, аби не вкритись мулом,
Аби забути вічну пісню куль.
Епоха вчить - і знову не навчає...
Згубити долі,.. інші - поживуть.
Людина б'ється, тільки от... програє.
Серпневі ночі... Ними все б забуть...
Звучать ліси, немовби небувалі.
Розбитий берег знов шепоче,- Далі...
26.08.2024