Вступ.
-1-
Прогнав вітер в небі хмари похмурі.
На білім коні Світовид повернувсь.
Спитав Соловей нахабно в Зозулі,
Чому не лунає пісня з її вуст:
– Чому ти куєш, монотонно зітхаєш?
Навіщо своїх підкидаєш дітей?
Чому не радієш, що в небі літаєш,
А лічиш літа на прохання людей?
Перегра.
-2-
Крізь шепіт ланів, що стелились довкола.
Крізь гомін дібров, що озвались здаля.
З зозулиних вуст почулась промова,
Відверто спрямована в бік Солов'я:
– Куванням мене наділила природа,
Підкиданням своїх я рятую дітей.
На крилах любов я підношу до Бога,
А вік не лічу, то уява людей.
Перегра.
-3-
Почув Світовид пташині розмови –
І вмить поміняв їхні душі й серця.
І став Соловейко в ролі Зозулі.
Зозулю ж спіткала роль Солов'я.
Щоб зверхність пихата повагою стала,
А щира любов врятувала птахів –
Кував Соловейко, Зозуля співала
З метою звільнитись від чарів Богів. ( – двічі)
Завершення.
Світовид – Бог Неба, небесного світла, найвищої святості, вічного руху Сонця. Покровитель духовної роботи.
А 
