Життя, життя... яке ж ти загадкове...
Таке заплутане, цікаве і складне...
Сумне, веселе, радісне, суворе –
Облич у тебе безліч, не одне.
Для кожного ти різне. Різна доля...
Весела чи сумна, - не в тому суть.
На все свій час, година, Божа воля...
Бо кожному свій хрест, єдиний путь.
Знайти у собі сили все стерпіти,
О, Боже, як не легко! Суєта –
„Живи, як знаєш... І роби, що хочеш,
Бо скільки є у нас того життя?!.”
І ми живемо так, як заманеться,
Не дбаючи про душу... „Що душа?!
Яка духовність? Що ви, про що йдеться,
Коли за нею, за душею, ні гроша...”
А інші крикуни? – „Я благодійник!
Хіба не бачите? Я милостиню дав!
Чого ж іще?! Не лізьте. Я спокійний!
Бо все своїм трудом надбав...”
Як страшно жити... О, мій милий Боже!
Як тяжко нам знайти Святе Ім’я.
Подай нам руку, освіти дорогу!
Щоб ми забули горде власне Я.
Щоб витримали всі удари долі.
Щоб радість наповняла нам серця,
Коли відчує кожен силу волі
Терпіти біль тернового вінця.
