Залопотіло крильми ластівча,
Знімаючись над зеленню у сквері,
Мов пустотливе чарівне дівча,
Коли йому у двір відкрили двері.
Над ним з тривожним підсвистом батьки
Кружляють застережливо обоє,
Стрілою пролітають крізь гілки
І звуть маля летіти за собою.
«Не бешкетуй! І не части крилом!
Навчися сили зберігать в польоті,
Не опускайся низько над ставком
І спочивати не сідай на плоті!
Лише увись здіймайся, в височінь -
Ізвідти видно всю красу довкола,
Не відставай, маленька, від батьків,
Кругом гніздечка летимо по колу!
Як треба вниз - ти крила розпусти
І вітерець позаду підіпхає,
Не метушись, не бійся, не страшись,
Домівка рідна все тебе чекає!
Де б не була, коли і буревій -
По запаху відчуй дорогу, доню.
Той запах отчий - оберіг є твій
І він завжди позве тебе додому!
Лиш не цурайся в помислах його
І не соромся вбогої оселі,
Бо хто забуде про своє гніздо -
Тому і рай обернеться в пустелю!»
Привіт, Ігоре! Почитав на П.Орг комент на
цей вірш. Гарно написано, але правильніше
буде - стр.13...знімайся=...здіймайся,бо перше означає лише начало польоту, а друге
височінь польоту. 24...зазве=...позве, бо перше стосується, коли звуть зблизька
, а друге, коли здалека. 26...стидайся
(русизм)=...соромся.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добрий день, Миколо! Велике спасибі за вказані недоліки, виправив!
"Лиш не цурайся в помислах його
І не стидайся вбогої оселі..." - там в коментах написав пан, що останній "стовпчик" - то для людей.... Наївні люди. Та тут кожна кома - для ЛЮДЕЙ!!! Не ластівки ж то будуть читати, зоправди! Як би ми високо чи далеко не залітали - забудемо про батьківську науку, про дім - пропадемо, як мильна булька...
Ігоре, дякую за влучну поезію!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі 