Я добралась додому не думаючи абсолютно ні про що, хіба що про чудовий голос вокаліста моєї улюбленої рок-групи. Вдома мене зустріла моя кицька, я поставила чайник і переодяглась в піжаму. Я сьогодні не планую ніяких візитів і ніяких прогулянок. А для чого? Я хочу просто відпочити. Такого важкого тижня в мене вже давно не було. Стільки емоційних потрясінь, переживань, розчарувань… Гарячий чай і якийсь хороший фільм відновлять мої сили і душевний стан. Я включила свій улюблений фільм з участю Ліндсі Лохан, «Поцілунок на удачу» , зробила в мікрохвильовці попкорн, взяла чай і добре примостилась на улюбленому дивані перед телевізором… Я вже почала розслаблятись, аж раптом…
Хтось довго-предовго дзвонить в двері.
- Ліна, відкрий, я знаю що ти там!
Я впізнала голос Андрія. Відкривати чи ні? Ось в чому запитання. А нехай. Йду до дверей, відкриваю. Андрій одягнений в шикарний костюм, з краваткою, в руках орхідеї… Звідки він знає про орхідеї? Звідки йому знати які квіти я люблю?
- Кажи, ну що тобі? Для чого ти прийшов сюди?
- Ці квіти для тебе. Я бачу, вони тобі сподобались? Я хочу попросити в тебе вибачення. Ти дійсно мені потрібна.
- Я бачила вчора як я тобі потрібна. Це все?
- Ні, пробач, кицька, благаю вибач мені…
- А як же Кук?
- Навіщо тобі Кук?
- Тобі не зрозуміти цього.
- А ти спробуй пояснити.
- Він не доставляє мені болю… На відміну від тебе.
- Я змінюсь, обіцяю. Може, впустиш в квартиру?
- А для чого їй впускати тебе в квартиру? Андрій, йди геть звідси, або матимеш ще один фінгал, хочеш?
- Вітя, я ж просила не приходити…
- А, то в вас була запланована зустріч?
- Думаєш, я була б в піжамі,якби твої слова були правдою? Я взагалі не розумію що він тут робить.
- Андрій, йди геть, по доброму тобі кажу.
- Я не піду звідси поки вона не зробить вибору. Я чи він?
- Дійсно, кого з нас ти обереш?
- Йдіть звідси геть обидва. Я просила вас обох дати мені спокій. Але вам неважливо що я думаю.
- Ми не підемо, поки не вибереш. Так хто?
Я просто закрила двері перед їхніми носами. Я була виснажена. Я не хотіла бачити нікого з них, а тим паче робити якийсь вибір. Хоч Кук мені більше імпонував, але чомусь він для мене як друг. А може я просто не до кінця розумію своїх почуттів? Може я взагалі не потребую нікого з них? Я знаю одне – я хочу спокою. Просто відпочити наодинці з собою, з улюбленим фільмом і чашкою чаю. Зараз мені потрібне тільки це…
- Допоможіть хто небудь! Тут бійка! Купа крові!.. Викличте міліцію і швидку про всяк випадок…
- Баба Ніна, хто там б’ється?
- Та два хлопці, один в костюмі… Був в костюмі…
Треба діяти швидко. Я вибігла на вулицю в піжамі і почала їх розбороняти…
- Хлопці, досить, благаю…
- Тоді вибирай. Я або він! – Андрій, весь в крові,виглядав дуже рішуче.
- Так,я або він! – Кук також виглядав невблаганним.
- Хлопці, я хочу елементарного спокою. Андрій, якби ти знав скільки болю через тебе я перетерпіла, то дав би мені спокій. Кук,ти хороший, дуже ніжний,але я тебе не люблю…
- Тобто, нікого з нас? Ти пошила нас обох в дурні! Пересварила найкращих друзів, ми побились через тебе, а ти…
- Ти не заслуговуєш на таке… Ну ти й сучка,не очікував від тебе… - Кук дивився на мене з презирством,- пішли Андрій…
Баба Ніна просто спостерігала за цим всім. Не було сумніву що завтра про це будуть знати всі, тому я вирішила всі вихідні просидіти вдома. Їжі достатньо в холодильнику, тому я просто пішла в квартиру. Мені стало важко стримувати сльози, тому я мовчки ковтала сльози, а піднявшись на п’ятий поверх зайшла в свою квартиру. Хотілось просто напитись,забути про все і почати все заново. Все з чистого листка. Щоб ніколи більше не страждати через хлопців…
ID:
206379
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.08.2010 14:57:19
© дата внесення змiн: 17.08.2010 14:57:19
автор: Роксана Мрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
