Вона більше любила собак. Він більше любив котів.
Її мрія – великий, пухнастий лабрадор золотистого кольору. Вона б дуже довго підбирала йому оригінальну кличку, переглянувши два томи грецької міфології. Натомість минулої зими притягла додому бездомну дворняжку і ніколи про це не шкодувала. Їй свідомо не подобалося Його котяче вміння вислизати від відповідальності. Вона могла з цим змиритися. Вона ще не визначилась, що саме Їй так подобається в Ньому.
Він завжди брав кошенят у знайомих. Кожного разу дозволяв одній із своїх подруг дати новому домашньому улюбленцю якусь солодкаву кличку, і тоді решта захоплено зітхали: «О, яке миле йменнячко ти придумав!» Йому імпонувала котяча риса швидко входити в довіру, але не фальшиве мурликання. Він, переважно, був чесним. Про дещо змовчував. Про дещо важливе. Йому не подобалася, проте була дуже вигідна Її собача вірність.
Це не заважало Їм бути разом. Деякий час минулого року.
(для Іко)
