З нетерпінням чекаємо п’ятої,
На годинник щораз позираємо,
Щоб з роботи накивати п’ятами,
Ніби, дійсно кудись не встигаємо.
Ніби щось нас насправді очікує…
А в квартирі – диван з телевізором,
І годинник невтомно «потікує»,
І зозулька допитливо визирне.
Наче діти, радіємо п’ятниці,
З прохідної розсипавшись зграями,
Ніби наші бажання посвятяться
І ми зробимо все, як гадаємо.
День мине, почорнівши за шторами,
З ним погасне життя обезкровлено.
Не спішіть. Вже зима не за горами.
Озирніться – що доброго зроблено?...
Дуже повчально...Дякую за такий хороший філософський вірш,бо він і справді заставляє багато над чим задуматись.Чомусь часто так буває,що ми не цінуємо те,що маємо,не помічаємо багатьох важливих речей,а життя проходить...
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, саме так... Маючи, не бережем, а загубимо - плачемо.
Дякую за візит і за відгук