Повертайся назад. Біжи.
Догорають байдужі зорі.
Я не знала, що ти чужий,
Замість того, щоб бути хворим.
Зачекався старий маяк,
Не доходять пляшки з посланням.
Я забула б тебе… А як?
За твоє, що «не ти остання»,
За несказану сотню фраз,
За безжальне твоє «не можу»,
За побачення двох не нас,
І за ніч не прожиту кожну,
За мовчання моїх шухляд,
За глухий телефонний провід,
І за біль нерозкритих зрад,
Почуттів смертоносний овід.
Повертайся назад. Туди,
Де за мною нестерпна суша.
За буйками нема води,
А вертатися я не мушу.
"Всякая любовь - счастье, даже несчастливая. Справедливость этого выражения можно признать полностью, без всякой сентиментальности: понимая это как счастье любви в самом себе, которая в присущем ей праздничном волнении будто бы зажигает сто тысяч ярких свечей в затаенных уголках нашего существования, чей блеск яркими лучами озаряет всех нас изнутри" Эмилия Бронте.
А от меня:
Возникли чувства,мысли, родились стихи!
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, дякую...
Ви не повірите: саме читаю книжку про сестер Бронте Який же тісний світ, - вкотре переконуюся!
) 
Дякую за обох! 
Це ж не так 
