варіант на російській мові:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110575
Я потягом їхав життєвим плацкартним,
Принесли білизну і теплий чайок,
І в стані моїм, достеменно азартнім,
Хотілось співати відомий хард-рок!
Та як не кричав і як сильно не смикав
Вуздечку, що в руку мені хтось віддав,
А потяг так само й тим напрямком їхав
Що далі, то меншим ставав мій вокзал...
І в тій колисанці колесного стуку
Зовсім недоречно було щось мінять,
А погляд сусіда намилював руку
З відкритої пляшки на двох наливать!
Під чинну закуску і щоб не даремно,
Варена русанівська, хліб, майонез,
Я слухав сусіда, що з виглядом чемним
Повчав, як потрібно штовхати прогрес...
Кого просувати в свої депутати,
Про тих, що потрібно прогнати давно,
Хай спробують знов не підняти зарплати,
То будемо палками їх - як в кіно!
А потяг все їхав, принесли під ранок
Без цукру чайок, і смердів туалет....
Хотілось кричати на повну горлянку:
- Я знаю, він буде - життя мого злет!
Ось тільки не треба нам казочок дивних,
Неначе сміття, розвелось байкарів,
Пісень із дитинства я хочу чарівних
І знати, що сенс мій іще не згорів!
По тілу мурашками пристрасть скипіла,
Я чув, хтось відомий подібне казав...
Із вікон дув вітер, душа заболіла,
Сховався куди заповітний вокзал?
Можливо, потрібно маленьку зупинку
Зробити для потягу? Пару хвилин!
На вулицю вийти й побачити зранку,
Як сонце встає! І без зайвих причин
Вдихнути побільше весняного кисню,
Розправити плечі, пероном пройти,
Зірвати з обличчя маску колишню
І вічну свободу для себе знайти!..
Та знов засвітились вогні семафора,
- А ну на полиці, - кричить провідник,
З усмішкою дивною й вадами зору
Натиснув на газ машиніст-ученик…
18.04.2011