(диптих)
I. ШОВКОВІ НИТКИ
полетіли
безкрилі
тонкі́ і білі
шовко́ві нитки,
як рядки –
випустили у світ
щорічну
поему епічну
натхненні теплом
останнім
паву́чки
і павучки́…
II. ТАК ТРЕБА
неви́спаними світанками
позіхли́вими ранками
ловить ліс
шовко́ві нитки,
заси́лює
у соснові голки,
одягає на пальці
напе́рстки
із бурштину́
і шиє з тума́ну,
подертого об гілки
на шматки,
цупкі
напі́рники…
клено́ві віники
змітають
пірча́сті хмарки́…
обверло́чує ліс
туго набиті
пером і пухом
напірники...
і новенькі
білі
пружні́ подушки,
як у скриню,
складає в небо –
так
треба.
а я ще себе відчував приблудою, коли заглядував на Вашу сторінку не хотів псувати особливі (!) вірші своїми простенькими відгуками і Ви тепер пишете: "Вас".
Валю, я навіть не знаю що відповісти
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о-о... такими стрункими колонами мені ще троянд не дарували... ви -- перший і єдиний... вразили... завтра вранці сподіваюся "заслужити" іще стільки ж делікатної уваги...