Ну що ж думаю ви усі здогадувались що не омину цю тему і ось настав час..Ну що ж тут скажеш? Напевно так банально писати про кохання.Таке враження що про це не написав тільки лінивий,тупий гоп,але упевнений навіть він уже починає писати рядки трохи схожі на ці,але приступимо до теми.Отже чи існує справжнє кохання?Не те що буває між підлітками:коли дівчинка каже хлопчику що шалено у нього закохана,але коли відмовляється дати їй цукерку то юна леді одразу біжить до іншого і кажучи все теж саме тільки зі зміною адресата,хоча зазвичай усе так і залишається.Тільки ось діти стають дорослішими та цукерки замінюються чимось інакшим,але все теж саме чи хочете посперечатись?Якщо й хочете то всеодно не зможете тому що це монолог.Ну що зїли?Доведеться отже просто читати рядки сповнені моєї нескінченної мудрості,але напевно вже завершу це піднесення самого себе до небес та спущусь на землю,або трішки вище її рівня ,але повернемось до теми.Отже відповідь така(доречі памятайте це моя субєктивна думка і якщо ви вважаєте що не правий то не виключено що це так і є,але де впевненість що все саме так як ви вважаєте?А не так як думаю я?):"Я вважаю що кохання у звичному розумнні цього слова немає.Можливо це просто резервуар котрий дає нам сили будувати стосунки.Звичайно ж стверджувати що кохання не включає в себе симпатію до обєкту закоханості було б безглуздо.Так ми хочемо весь час бути поряд із цією людиною,але це не кохання ,а лишень прагнення нашої свідомості залежати від когось,тобто скинути відповідальність із своїх на плечі іншої людини,так званого обєкту закоханості.Ось справжнє кохання зявляється тоді коли розумієш і кажеш собі фразу:"Так вона не ідеальна!Можу знайти набагато кращу,але мені ніхто крім неї не потрібен!Так буде складно стримати та захистити наше почуття,але вона надихає,а посмішка ж дарує небачену наснагу)Я Зроблю усе заради нас!Не заради якоїсь окремої особистості,а саме задля нас".Після цієї фрази зявляється дивовижний вогонь у очах та дивлячись на цю людину сповнюєшся глибокою повагою,заздриш і захоплюєшся цим.Незнаєш як правильно назвати.Адже неправильна назва може зіпсувати суть,але тобі всеодно, просто заворожений цією неймовірною силою.Справжнє кохання- коли:
-дідусь та бабуся тримаючись за руки йдуть на зустріч пригодам
- незважаючи не те скільки часу разом,що встигли пережити і що на них чекає далі всеодно дивляться одне на одного із невимовною ніжністю
-чоловіку не хочеться йти наліво тому що вдома його чекає хай і істерична,дратівлива дружина ,але вона його єдина і коли бє табуреткою по спині через те що знову запізнився,із його обличчя не сходить посмішка та коли цей "акт насилля" завершуться обіймає її за талію та ніжно цілує
-вони йдуть поряд і хоча на відміну від неї вік зробив чоловіка тільки кращим та повз них проходить неймовірно сексапільна блондинка, не обернеться щоб поглянути на неї,хоча й кинула недвозначний грайливий погляд,лишень обійме за плечі свою кохану та вони продовжуть свій рух
- навіть на смертному одрі жартує та сміється тільки щоб їй було легше це пережити,а якщо ж вона помре перша,то єдиним сенсом життя вдовця стане здійснення мрій коханої
Загалом є ще дуже багато проявів справжнього кохання... не називатиму їх усі,адже це неможливо,а лишень скажу-"кохання є!Справжнє кохання існує,але за нього потрібно боротись та кохати таким чином стає неймовірно важко.Нажаль не кожен здатен на це,але якщо тобі пощастить покохати, настільки сильно щоб не відпустити руку своєї коханої навіть після смерті,то ти пізнаєш справжній смак життя,принаймні я у цьому впевнений.
P.S.Отже мої вірні чи зрадливі,але всеодно читачі, ви дізнались якої думки про кохання.Як я його бачу,можливо це усе занадто пафосно та попсово,але нехочу знати іншого розуміння цього терміну.Мрію колись закохатись настільки сильно щоб пережити усі ці рядки,щоб не потрібно було казати що якохаю,адже вона й сама це відчувала настільки ж сильно як і я.Адже чи може бути щось прекрасніше???"
ахаххаха..про табуретку ти звичайно загнув..це вже не істеричка..а просто неадикватна..так сильно тяжко боляче карати за запізнення)))і хто після такого ніжно обійме заталію і приголубить)))як мінімум агресія!!
Але в цілому..мені дуже сподобалося...скілтки ж в тобі пристрасті ховається..чекаючи те бісеня, що підірве тебе, знайшовши ключик до твоєї душеньки!Триматиму за тебе кулачиська...бо хочу на цьому сайті побачити твої вірші повні не голодом а..))))щасти!
Володимир Прайм відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну незнаю.Якщо бючи табуреткою ця особа була одягнена у звабливому одязі або щось у тому стилі то "жертві" після закінчення "кари" ніжно б обійняла за талію,а те що було б далі нам не дозволить сказати цензура)))
А щодо пристрасті то не мені судити,але сподіваюсь,що недалека від істини у своїх компліментах.Доречі упевнений,що у тебе її теж не описати словами яка кількість,інакше й бути не може !!Спасибі за побажання,приємно і знайте,що вони абсолютно взаємні)
коли це почуття приходить, то будь-які описи перетворюються в купку німих рядків порівняно з тим, що ми відчуваємо..такі відчуття не піддаються опису)))
Володимир Прайм відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але можна описати ситуації у котрих ці почуття проявляються і свою субєктивну оцінку емоцій))Що я і зробив)