На темнім шовку чар в лагуні снів,
В потоці музики оркестрів зорянистих,
Відлуння долі відщедрує низку днів,
Благословенних на прогалинах імлистих.
На магістралях пристрасних небес,
Розчинить тугу недосяжну в бездні зірок,
Щоб сповідатися в обителі чудес,
Химерних марень незбагненних мірок…
І в партитурі нот, народиться любов,
Що хвилюватиме симфонію стихії,
Живим коханням перламутрових дібров,
До русла щастя-по мережці мрії...
Раїса Гришина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Леся, ти завжди знаходиш для мене чудові слова та прекрасні квіти. За твою щирість та доброзичливість оті незбагненні симфонії космосу тобі ще віддячуть щедро в твоєму житті, а я дякую тобі зараз від чистого серця романтика - жінки, мами і бабусі!!!!!!!
