Безкомпромісна, навіть божевільна,
Німа вода, сліпа любов і сльози.
А я не вина просто птаха вільна,
Я просто зайва,там де плачуть грози.
Я так хотіла розірвати спогад на шматки,
Де найрідніші .....і кохані очі.
Ллю душу на промоклі сльозами листки,
Там й крапку я поставлю серед ночі.
В одній долоні цілий світ...
У іншій ніж, і права вже немає,
Метеликом лечу, на п'янкий цвіт
Де подих твій воскреснути бажає.
Іти,чи вірити - не знаю...
Я посміхнуся сонцю віч-на-віч,
Слова,як ланцюги я стисло промовляю.
Без сорому й межі ця проклятая ніч.
Не просто так, усе неначе в книзі,
Чи то фантастика, чи просто детектив.
Так хочеться дощу, замерзлій кризі,
Чому сумний життя мого мотив.
