Нехай я помиляюся! Але закохані забувають один про одного.
Забувають коли потрапляють в пекло(буденність).Коли я вільна від пекла, все ж таки продовжую міняти таку смачну ілюзію про тебе на банальні потреби свого тіла. Я міняю тебе на шматочок лимона, міняю на посмішку свого відображення в дзеркалі, на ковток свіжої пилюки з порепаного вікна гуртожитку.
Я міняю тебе …постійно! Та хвилинку з тобою, нехай одну й ту ж саму, я б проживала все життя, як дежавю.
Як ти зміг замінити мені весь світ??? Можливо ти просто відкрив цей світ в мені? Чому він в мені ховався?
Ти, напевно, не пам’ятаєш мою смс о першій годині ночі?
«Я не боюся тебе!
Щоб не розбурхувалося в твоєму морі,
Триматиму твою долоню..і стрибатиму через калюжі…».
Ти ж не зрозумів)))
Все змінив..Ти!!! Вбив мене і переродив знову! Майстер! Я - твій витвір…
Не жалієш? Байдуже!
Тебе так багато стало в менім…Навіть страшно інколи буває! А що далі?
А знаєш , в мене є сили сказати , що моє щастя не залежить від тебе! Ти не потрібний мені , щоб бути щасливою!
Хух! В мене вийшло) Ну , хвали свою дівчинку!
Але ти потрібний мені , щоб навчитися кохати….Так як це вмієш ти! Боже, в мені так багато Ігоря .. вільного ..бо живого..)
Прошу, дай мені більше! Будь ласочка! Я хочу твоє кохання тобі ж ..Моя голівонька добре засвоює усі твої уроки…Я хочу тебе написати!
Я не вчеплюся мертвою хваткою ..я майже вільна…, бо я - є тим, про що думаю…
Ну , як ти змусив моє серце тьохнути?) Не хлопчик, а Бог…
Вір в мене , коханий! Вір тому, що ти єдиний , хто робить мене сильною!
Я хочу тебе написати….
4 січня 2012 ми заручилися…
І я тебе вже пишу…
