Чогось або когось чекаю стільки років,
Лиш іноді чарівні бачу сни:
Про милого, про юні карі очі
Та шлях МАЙБУТНЬОГО від літа до зими...
Ну що, ну що ти наробила?
Навіщо досвід цей бридкий?
Я цього хлопця зовсім не любила -
Тому й цілунок і не був палкий...
Навіщо змарнувала вишні цвіт,
Чому дозволила уста в уста?
Причарував, мабуть, безвістя лід
Або ж цікавість холоста...
Ну хто для тебе, хто ж я?
Невже лиш дівчинка-хвилинка?
То було наче так, знічев'я,
I ось я - перегорнута сторінка...
Ти перший був, тобі вдалось
Вкрасти з моїх вуст цілунки.
Та жаль, що серце не билось
І не благало порятунку...
Життя триває, нОві обладунки
придбала... Не страшні морози...
Твої гріховні цілунки
Давно вже змили мої сльози...́́́́
я тебя не понимаю но хоть настроение поднял. тогда счастья тебе с твоим музом
Мишель деЛакруа відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я тебя не понимаю.
Мне еще столько счастья, да и всякий раз с разным человеком не желали...)))
Муз - мой друг, опять не в попад...)))
А за позитив - БЛАГОДАРЮ!)