Сипнув дощ, мовби трава зростала
із темені небес до землі
першими ріденькими паростками,
скупими, незайманими, розпатланими,
з корінням у хмарах.
Цупка ряднина напнулась
жваво, дзюркотливі, сльозливі билинки
барабанили в намету дах.
Трава земна хлюпотіла,
лопотіла, лоскотала, мов дощ
всю ніч, звиваючись
під вухом.
Одноманітно-текуча цівок стіна
на схід похилилась.
Усі наповнились бляшанки
і чашки із відерцем,
через вінця аж
плинуло, плюхкало, плюскало,
плескало й бовтало.
Копирсання єнота було ледь
чутно серед розмоклих покидьків,
де тільки шкаралупки яєчні сухі.
Замовкли сови.
Проснулись на світанні
поцятковані птахи,
риси й барви сойки та в’юрка
запалював сонця підйом
і небо фарбував блакиттю.
Брудні вранішні полотна
приземленої літери «А»
намету тріпотіли,
згорбившись між стовбурів дерев,
а пришпилена зелень дубів
зазубленим сипала листям
на долівку діброви та пряні
роси й озон вивергала.
----------------------------------------
Rain at Wildwood
The rain fell like grass growing
upside down in the dark,
at first thin shoots,
short, crisp, far apart,
but, roots in the clouds,
a thick mat grew
quick, loquacious, lachrymose blades
blunt on the tent top.
The grass beneath ticked,
trickled, tickled like rain
all night, inchwormed
under our ears,
its flat liquid tips slipping
east with the slope.
Various tin plates
and cups and a bucket filled
up outside,
played, plinked, plicked,
plopped till guttural.
The raccoon's prowl was almost
silent in the trash,
soggy everything but eggshells.
No owl called.
Waking at first light
the birds were blurred,
notes and dyes of jay and towhee
guaranteed to bleed.
And no bluing in the sky.
In the inverted V
of the tent flaps
muddy sheets of morning
slumped among the trunks,
but the pin oaks' veridian
dripping raggedy leaves
on the wood's floor released
tangy dews and ozones.