Казочка про Червону Шапочку ( Анджей Валігурскі, переклади віршів з польської)
Якось Шапочку Червону,
З повним бутлем самогону
Потягло крізь ліс до Бабці,
Що жила з Лісничим в хатці.
І не раз його, от жаба,
З Вовком зраджувала Баба.
Не дійшла онука толком,
А стара вже в ліжку з Вовком!
По-російськи щось мугиче,
По-французьки в губи тиче,
Бо у Вовка тих потенцій
І на купу старушенцій!
Як побачила дитинка,
Що Бабуня справжня свинка,
Все Лісничому повіла,
Щоб і він пристав до діла.
Той з двостволки в ревній вабі
Доробив дві дірки бабі.
- Зрадник, - звів на Вовка пальця
І відстрелив Вовку... щось там.
Поховав їх у барвінку,
І взяв Шапочку за жінку.
Тож, мораль: Доносьте вчасно -
Буде все у вас прекрасно!
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
Kiedyś Czerwony Kapturek
Niósł pół litra i ogórek
Dla Babci w lesie dziewiczym
Co tam żyła z Nadleśniczym,
Ale go już razy kilka zdradziła
Na korzyść Wilka!
Teraz też - kapturek bieży,
A ta prukwa z Wilkiem leży!
Podśpiewuje coś po rusku,
A kocha się po francusku.
(Bo taki Wilk to wygrzmoci
Nawet i giełdę staroci!)
Gdy zobaczyła dziewczynka,
Że z jej Babci taka świnka -
Dała cynk Nadleśniczemu,
Żeby też się przyjrzał temu.
A on, ze swojej dwururki,
Dorobił w Babci dwie dziurki,
Poczem z krzykiem: - Oż, ty zdrajco!
Trafił Wilka w lewe cośtam.
Pochował ich pod pagórkiem
I ożenił się z Kapturkiem.
Wniosek: Kto w porę kabluje,
Nigdy biedy nie poczuje!
