Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Вже не злелію… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 10.06.2015 - 20:11
ще не повірю, що у серці вашім і весни не роквітнуть, сум не згасне, не виростуть кленочки край дороги, і не розвіються печалі і трвоги!..ой, пані мила моя, життя візьме своє завше, тому що воно - житя: і душа наша ні на що так не озветься, ні від чого так не повниться, як від передчуття його і дарів, що несе воно! Ninel`, 09.04.2012 - 11:33
І гарно,і майстерно,і чуттєво,Наталочко!http://s017.radikal.ru/i421/1110/aa/a7c52f6be6c2.gif Валя Савелюк, 09.04.2012 - 08:59
люба Наталю, клени швидко відростають так ви сумуєте красиво, образно, витончено... такими чистими слізьми, як Божою росою, того клена журливого омиваєте... скоро пустить пагінця ваш клен, може вже пустив, а там і крона зашепоче лагідними листочками... прекрасний вірш, браво! Віктор Ох, 08.04.2012 - 16:19
Стільки людей під кожним Вашим віршем коменти залишають, в "обране" забирають - що немає де і втиснутись. Та ось хоч разочок і я вигукну - Ах і ох, як гарно! Образно, майстерно, поетично!
Копачівна, 07.04.2012 - 23:18
"І позбираю згаслі кольори-Моїх надій обпалене ганчір'я" - яка неймовірна і болісна виразність почуттів! Валентина Ланевич, 07.04.2012 - 21:55
Надзвичайно-трепетний вірш, Наталочко, сповнений щемливого суму...
Окрилена, 07.04.2012 - 21:15
Ніжність і сум, трепет і тепло згасаючої надії... Ніби погляд услід Щастю Віршовані рядочки як хвилі морські - хвилюють Наталка Кольоровісни, 07.04.2012 - 18:28
Сумно, красиво, чуттєво.Як завжди, на висоті! І щось здається мені, Наталко, пишеш ти все краще й краще. Ліоліна, 07.04.2012 - 14:30
Майстерно і надзвичайно красиво про згублене, не прийняте, загублене.Кожне слово писане зраненим серцем molfar, 07.04.2012 - 12:04
От якраз такі академічно класичні композиції ніби створені для того, аби вчитися, як треба писати, до чого треба прагнути, беручись за написання твору. Коли кожен рядок бере у полон, коли кожне слово виважене, на своєму місці, коли мова ллється плавно і дзвінко, коли мелодика резонує з корінням - таке гріх в обране не взяти. Отримуєте нині цьомик від Мольфара.
Весняна Осінь, 07.04.2012 - 11:15
Гарно передані почуття- рваний біль, крик, а крізь терни пробивається щось особливе, що завжди присутнє у Ваших віршах- справжня жіночність і краса поетичних рядків
|
|
|