Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Karat: ЙДУ, СПОТИКАЮЧИСЬ В ПІТЬМІ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ДЗВОНАР, 14.03.2015 - 11:56
А вірш з змінами викласти забув... Прошу пробачення!Йду, спотикаючись в пітьмі. Холодний вітер рве МОЄ волосся. Злобиво в спину дивляться сліпі, глухі ВДАЮТЬ, ЩО чують, а німі голосять... Із свистом раптом камінь пролетів. Це цілилисЬ У серце ДрУги "ніжні"… А може, ще із вас би хтось хотів?.. Ви всі вже кинули, ХТО МІГ - мої "безгрішні"? СОЛОДКИЙ голос в трубку щось сичить. Майстерно тче він пелену облуди… Моя душа з останніх сил кричить: “Я вас усіх прощаю - ВИ Ж ГОСПОДНІ... люди!” ДЗОНАР, 14.03.2015 - 11:46
Гарний вірш. Філософський. Такими і повині бути художні твори. Трішки дещо змінив, щоб акцентувати сприйняття суті твору - на Ваш розсуд. Оцінка - +++ 5!..Творчого Вам натхнення! Karat відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже! Мені приємно, направду!
|
|
|