Кольорова відстань між думками в серці
Тисне на повіки спогадом про сон.
То промінням ясним у очах озветься,
То співає гучно з серцем в унісон.
Ясними ночами надиха на сповідь,
Сповідь перед світом, перед світом дум.
Я сама для себе божевільний воїн,
Що спіткнувся через попіл, дим і сум.
Я сама для себе стежку малювала,
Прокладала червень через ту зиму,
Я сама для себе катом вічним стала,
Лиш сама себе я загоню в пітьму…
Але ні! Не хочу нидіти в облозі
Власного каліцтва без своїх ідей.
Піднімусь на ноги, стану на дорозі
Йтиму ніч і ранок, і не один день…
Буду йти допоки не знайду спочинку
У натхненній справі, в людях і піснях.
Розпочну біленьку і нову сторінку,
Щоби більш не плакати у довічних снах.
