Свобода вибору замкнулась
вся на тобі, чомусь. Пробач.
Усе – в тобі. Ти – все. Торкнулась
Струни найтоншої. Не плач -
Тобі ніколи не збагнути
Як тисне всесвіт на думки,
Як прагнув я тебе забути,
Як никався в свої кутки…
Я збожеволів через тебе -
Мене зробила ти маньяком…
Тут наодинці біля себе
Беззвучним стану «твердим знаком».
Ти не повернешся в минуле,
Не схочеш плакати вночі -
Сторінку ту перегорнула,
Де в нас були одні ключі.
А я твій номер набираю,
Стою під вікнами, кричу,
Пишу в контактах, набридаю,
І в трубку дихаю – мовчу…
Я сам боюсь своїх бажань -
Тебе спіймати й не пустити,
Щоб більш не втратити. Ти знай –
Не хочу більше цим хворіти,
Не хочу кликати, благати,
Чекати, їздити, хотіти…
З тобою хочу засинати,
Ходити, грітися, тремтіти…
Боюсь тебе собі продати
За спокій власної душі.
Щоб не терпіти болю втрати,
Я заберу тебе собі.
Мені так важко припинити
Тебе своєю називати,
Тобі у двері не дзвонити,
Твій запах не упізнавати…
Моє життя в тобі збулося…
Це божевілля ще в мені?
Все на тобі чомусь зійшлося…
Усе зациклилось в тобі…
6 жовтня 2010 року