Любові в тебе не прошу.
Тепер вона в журі таємній.
Повір, твоїй я нареченій
Листів ревнивих не пишу.
Але пораджу по секрету:
Читає хай мої рядки,
Збирає хай мої портрети, –
В ціні люб'язні женихи!
А цим дурепам важливіш
Пізнати повну перемогу,
Ніж дружби радісну розмову
І перший обережний вірш…
Коли ж ти щастя до гроша
На подругу розтратиш милу
І пересичена душа
Збагне, що далі їй несила, –
У торжество моїх ночей
Ти не приходь. Тебе не знаю.
Чим помогла б тобі іще?
Я від блаженства не зціляю.
***
Я не любви твоей прошу.
Она теперь в надежном месте.
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты,—
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло —
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю.