Холодний вітер від лагуни.
Гроби гондол у німоті.
Я біля лева - страдник юний -
Простерсь на кам’яній плиті.
На вежі вдарили чавунні
Гіганти опівнічний час.
Марк утопив у млі латунній
Узорний свій іконостас.
В химерних тінях галереї,
Де меркне місячна канва,
Кровить в руках у Саломеї
Моя відтята голова.
Все спить – канали, люд, палаци,
Лиш привид не стуляє віч,
Лиш голова на чорній таці
Скорботно дивиться у ніч.
***
Венеция
Евг. Иванову
Холодный ветер от лагуны.
Гондол безмолвные гроба.
Я в эту ночь - больной и юный -
Простерт у львиного столба.
На башне, с песнею чугунной,
Гиганты бьют полночный час.
Марк утопил в лагуне лунной
Узорный свой иконостас.
В тени дворцовой галлереи,
Чуть озаренная луной,
Таясь, проходит Саломея
С моей кровавой головой.
Всё спит - дворцы, каналы, люди,
Лишь призрака скользящий шаг,
Лишь голова на черном блюде
Глядит с тоской в окрестный мрак.
