Чисте поле, дощ, гроза,
а ти стоїш і не тікаєш.
Вже по ріллі стіка вода.
Чого ти хочеш й сама не знаєш.
Заблукала ти в своїм життю,
заплуталась у вчинках.
Ти хочеш розчинитись в каяттю.
Не получається. Яка причина?
Не розібралася сама в собі,
невпевнена, що вже готова.
Ти намагалася сховатись у юрбі,
та поверталась в чисте поле знову.
"Простіть, пробачте всі кому зробила зле,
бо важко жити з темними думками."
Ти понадіялась, що все мине,
та все ж слова залишились словами.