У теплі, між чарами надії,
у теплім подиху весни.
Мені снились мої мрії
де разом я і ти.
Серед трав, кохання й доброти,
ми летіли над землею.
У вир свободи, кайфу й висоти,
ми злетіли далеко-
дальше хмар і далечини.
Десь у космосі, між ясними світилами,
пролітали ми у висоті.
І, мабуть, уже згорали
у сонця світлі і теплі.
Та не потрібно було нічого,
зовсім нічого...лише мить
Лише мить кохання твого,
і вже, напевно, тут уже згорить.
Але не згорить лиш те,
що є між нами
Бо не згорає кохання-воно безмежне,
й приходить до нас солодкими снами.
Снами мрій і стежками весни.
І летіли ми ще далі,
але вже ближче до землі
Та ще раз хотіли побувати
між зорями, в царстві світла і краси.
Те тепло, що було там,
ми забрали із собою,
Адже воно належить нам,
те тепло-це ми з тобою.
