Подзвонив... Зігрілося серденько!
Різні думки. Згадки про життя.
Пам'ятаю, наш синок маленький...
Перші кроки - наші здобуття!
Не забула ні очей, ні руки,
А ні голос... Вивів на танок -
До цих пір у пам'яті ті звуки...
Ой, і ревнувала до дівок!
Ота ревність не давала жити -
Скільки лайок і без сну ночей!
Як хотілось серденько відкрити...
А життя, як річечка тече!
...Ось прийшов! Радію, бо коханий!
Скатертину на стіл застелю.
(Я святково зранку уже вбрана -
Бо ж чекала, до цих пір люблю!)
16.02.2013
Людмило! Пригадайте... Ви ще не маєте склерозу, а мені по "должности" уже "положено".Я лізу зі своїми коментарями під різні статті та виступи політичного характеру. Напр., цитувала Лада Лузіна мене, а я ні сном, ні духом не здогадуюсь, де я "наслідив"
Людмила Дзвонок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пригадала: на "стихи.ру". Я там у Вас запитувала у вірші "Коли я думаю про тебе" - "Що, на ріднесенькій?". Пам'ятаєте?