Віддам тобі душу без краплі мейк-апу,
Якщо до вподоби- бери!
Пронизують стріли бажанням кімнату,
Наспівують лірно вітри...
Віддам тобі пісню,що сни колисала,
Коли ти був зовсім чужим...
Для миті цієї нам музики мало...
Нічого мені не кажи.
Візьми всі слова, вони поза законом,
Склади їх назад на папір;
Наповниться простір думок передзвоном,
Заповнить кохання ефір...
Давай позбираєм розбите минуле-
Щоб нас не кололо воно;
То вже відболіло,уже промайнуло,
Мов кадри старого кіно...
Залишимось ми - ти і я,-більш нічого-
Оголена древності суть...
Розсипались порохом маски убогі,
І крила повільно ростуть...
Ви- добра душа, Любочко, але на мою думку, душу віддають Богу, коли життя закінчується...
Хоча, можна жити з людиною душа в душу...
А твори Ваші-щирі, дотепні, майстерні! Пишіть!
Завжди рада Вам!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так приємно!!! Щиро дякую! А ''віддам душу без краплі мейк- апу''- в переносному значенні. Значить- полюблю щиро, постану без прикрас.
Осколки тарелок, о голову битых,
И масок убогих куски,
Всю ложную суть, все миражные битвы,
Стихи под диктовку тоски -
Всё-всё собери на совок - да и в мусор!
И, музыку ветра включив,
Без капли косметики - голые чувства
Сумей показать,
Летать научив...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тарелку о голову? Помилуйте, сударь!
Я их исключительно на пол.
Не бью я об личность кухонную утварь,
Чтоб кровью ковёр не закапал...