Без моїх доторків і поцілунків
Твоя шкіра перетворюється на дерматин.
Як шкода, що у тебе від обіймів
Починаються приступи клаустрофобії.
І ти весь час кудись тікаєш,
У пошуках внутрішньої індепенденс.
Закинувши за плечі свої луївюттонівські торби.
У якій із країн тобі вліплять у паспорт, мов ляпас, візу?
Чиє життя зруйнуєш ти наступним,
Ввірвавшись в нього з усіма своїми
Претензіями на геніальність,
І першими ознаками алкоголізму?
Я ж загартована твоїми пмс, постфактумами,
Правилами, припадками, знаками пунктуації,
погрозами і поелітиленовою порожнечею…
Та навіть я, буває, не витримую.
Тож де б ти зараз не була –
Вийди зі мною на зв'язок у скайпі –
Я поріжу руки онлайн,
Щоб ти побачила як з мене витікає
Густий і солоний кетчуп.
