***
Ось місяць-молодик, як шмат чарджоу-дині,
Приліг на край вікна, і духота навкруг,
Коли закриті двері, зачарувала дому дух
Летюча гілка голубих гліциній.
В горня́тку глинянім холодна є вода,
Рушник, мов сніг, і свічка воскова
Горить, як у дитинстві, - метеликів ззива,
Гуркоче тиша і моїх не чує слів, -
Тоді із темряви рембрантівських кутів
Щось зрине враз і заховається туди ж,
Та я не стрепенусь, мені лякатись чи ж...
Тут самота мене впіймала міцно в сіть,
Погляне чорний кіт, мов око надстоліть,
І не бажає лик, що в дзеркалі, допомогати.
Добраніч ніч. Соло́дко буду спати.
А.Ахматова
***
Когда лежит луна ломтем чарджуйской дыни
На краешке окна, и духота кругом,
Когда закрыта дверь, и заколдован дом
Воздушной веткой голубых глициний,
И в чашке глиняной холодная вода,
И полотенца снег, и свечка восковая
Горит, как в детстве, мотыльков сзывая,
Грохочет тишина, моих не слыша слов, -
Тогда из черноты рембрандтовских углов
Склубится что-то вдруг и спрячется туда же,
Но я не встрепенусь, не испугаюсь даже...
Здесь одиночество меня поймало в сети.
Хозяйкин черный кот глядит, как глаз столетий,
И в зеркале двойник не хочет мне помочь.
Я буду сладко спать. Спокойной ночи ночь.
Ташкент. 1944