Дурдом ніколи не забуду
Життя прожив у ньому я.
Люблю без міри ту споруду,
Домівка була там моя.
Не зникнуть з пам’яті палати,
Де коротав безглузді дні.
І лікарів білі халати
Щоночі бачитиму в сні.
А ще ліжка гучні, скрипучі,
Піжами теплі та м’які.
Уколи в зад такі пекучі,
Таблетки чомсь завжди гіркі.
Сусіди добрі та привітні –
Шекспір жив поруч і Дюрер.
І Гітлер плани мав амбітні,
Цікаво, як він там тепер.
Наполеон – дивак із дивних,
Москву палив щоночі він.
У своїх битвах інтенсивних
Підняв французів із колін.
Гагарін Юра зорі бачив,
Здійснив не раз він свій політ.
Джордано Бруно всім тлумачив,
На чім стоїть насправді світ.
Та не відомо де я буду –
Життя несе, як у човні.
З роками може й позабуду
Як було добре там мені.
Та знаю точно один запис
Не зітре смерть, жорстокий час –
Це на стіні дурдому напис
“Навіки Ленін серед нас!”
