Колючим дротом сплетений вінок,
В душі пече і тіло роздирає.
Немає в книзі чистих сторінок,
Життя скінчилось – свічка догарає.
Він винний, так! Вина – любов.
Скували рух високі, вічні стіни.
Систему зла безстрашно він боров,
Стояв за волю любої Вкраїни.
Із пут звільнити мріяв він її,
Омити рани, що вже загноїлись.
Безкрайний степ, ліси, поля, гаї,
Щоб в битві лютій знову загорілись.
Він не терпів. Він не мовчав.
Безмежні мав у собі сили.
Він говорив, співав, кричав,
Допоки горло туго не здушили.
Вінок колючий носить на чолі,
Ночами плаче – сниться Україна.
Кайдани труть криваві мозолі,
Але ніколи не зігне коліна.
Стояти буде в лавах бойових,
Ударить гострим словом, наче списом.
Й засне в пахучих травах лугових,
В клубок згорнувшись дико-хижим лисом.