Хто ти? Купка звичних файлів з відображенням в вікні.
безтяжіння й безтілесність, що лишилась у мені
як вода і як Карпати, розмовляють уві сні
на осонні мої страхи. як тепер і як тоді
те колюче й неприємне слово вміє гріти теж
поміж стежок, лютих вітрів, і твоїх уявних меж
уявляю ніби швидко я позбудусь від пожеж
хоч приміром і згадаю, як ти вітре вільний, йдеш
кажеш, дива не буває? віриш вірші не спасуть?
я дивлюся, забобони вже твою труну несуть
сядеш тихо в комірчині, шарфи із думок сплетуть
там вже й віри в себе й в диво на долонях зацвітуть.
