Я тобою наскрізь заморочена,
требую помочі!
Я втомилася жити у скерцо,
в ритмічному холоді!
Почуття твої ніби наврочені -
м́абуть, прострочені.
І слова, наче голкою в серце,
проте позолочені.
Обсипаєш мене поцілунками-
підлими трунками,
Прикрашаючи фрази у стрази,
немов візерунками.
І замолюєш зраду дарунками,
зв'язуєш прутами,
Не зважаєш на м́ої образи,
бо ж я за лаштунками!!!
Але вічно цей жах не триватиме -
і все відпл́атиться!
Мої нерви, повір, не залізні -
й вони поламаються.
Я під дудку твою не плясатиму,
пр́оклятий, кате мій!
Замість ніжною стану я грізною -
іду воювати я!
Навіяне вже шостим переглядом фільму "З мене досить!"
//22.05.13//
Фільм дивитися було моторошно, болюча тема, бо скільки жінок ТАК живуть, терплять і коряться, пояснюючи, що все це заради дітей... Хай Бог відверне і заступить кожну жінку. Сильно.
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Подивився фільм. Ну й тварини ці чоловіки, але жінки ще тваринніші, як це там "Вечное животное право женщины"...
І вір, і фільм сподобалися, а таке як там описується - ні, але у кожного своя доля і свій шлях широкий...
Дякую!
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, приэмно, що переглянули фільм. КОЖНОМУ СВОЄ..