Таких, як я – не кохають.
Такими захоплюються, пишуть вірші,
У легендах і розповідях прославляють
І моляться на одинці в пітьмі.
Таких, як я – не кохають,
А знаходять лиш привід плекать.
Любуються, щиро вірять
У те, що можу їх надихать.
Таких, як я – не кохають.
Дарують найкраще,
Й насправді не знають –
Тепер, їх життя навіки пропаще.
Таких, як я – не кохають.
Лиш тонуть в каламутних очах.
Кожного дня листівки мені відправляють,
Але не знають, чого плачу я по ночах.
Таких, як я – не кохають.
Бо бездушною стала й черства,
А вони нехай так і не знають,
Що щастя для мене – це бути одна.
А хтось таки покохає! ...гарний вірш та шліфувати треба наприклад:
Що щастя для мене – коли я одна. (бо не правильна форма вислову..., як філолог кажу...)...
Вероніка Стрельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хай плачуть ті, кому ми не дістались, хай здохнуть ті, хто нас не захотів! 
Браво! 
...гарний вірш та шліфувати треба наприклад:
Щей як покохають. 
