Синій дим піднімався додолу...
Гострі стріли ділили навпіл...
Чорні мрії мене полонили
І з гарніром пода́ли на стіл...
Проковтнули, немов й не бувало...
Роз'їда мені душу ущент...
Ніжний смуток, усе затопив,
Коли падав з веселки дощем...
Дим в перемішку з ментолом
До легенів моїх дістає...
Я ж на блюді лежу, ще секунда,
І на світі уже не стає...
Не забудь же сльозою запити,
Щоб надіти оманну вуаль...
Тобі тільки душі губити!!!
Не знімеш цю маску, а жаль...
У байдужості ставу тону я...
Стій, оглянись хоч на мить...
Думаєш, більше не зможу?..
Плювати на те, що болить...
А я ж себе переборола...
Ця страва для тебе загостра...
Ти думав, я буду солодка?...
Дивись... Вже не так усе просто...
