Руки голы выше локтя,
А глаза синей, чем лёд.
Едкий, душный запах дёгтя,
Как загар тебе идёт.
И всегда, всегда распахнут
Ворот куртки голубой,
И рыбачки только ахнут,
Закрасневшись пред тобой.
Даже девочка, что ходит
В город продавать камсу,
Как потерянная бродит
Вечерами на мысу.
Щёки бледны, руки слабы,
Истомлённый взор глубок,
Ноги ей щекочут крабы,
Выползая на песок.
Но она уже не ловит
Их протянутой рукой.
Всё сильней биенье крови
В теле, раненном тоской.
_ * _
Руки голі вище ліктів,
Очі льоду ще синіш.
Запах дьогтю душний, Їдкий,
Личить, як загар. Ще й більш.
І завжди, завжди розкритий
Комір в куртці голубій,
І рибачки зойкнуть тихо,
Зашарівшись при тобі.
Навіть дівчинка, що ходить
В місто продавать камсу,
Ніби сторопіла бродить
Вечорами на мису.
Руки мляві, зблідлі щоки,
Погляд млість таїть густу.
Краби їй лоскочуть ноги,
Повзаючи по піску.
Та вона їх вже не ловить
Й не торкається рукой.
Все сильніш удари крові
В тілі зраненім журбой.
-І рибачки зойкнуть тихо
Зашарівшись при тобі.
і в останньому, що краще, ритм чи правопис
- рукою - журбою -,
а все останнє достойно
рада привітати з Святами, Оленько
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Аня, дуже вдячна за допомогу. А ось рукою-журбою, не можу зараз виправити, бо по розміру вірша-оригіналу наголос падає на останній склад слова. І розмір 8-7, 8-7 хочеться зберегти.Дякую, Аня.