Ти не моя і сльози болю,
Взялися звідкись у очах.
Тепер картати пізно долю,
Якщо вселився в душу страх.
Чому? Навіщо так вчинили
І розвели в боки мости?
Любов-намисто розгубили,
Рікою разом не плисти.
Уже намисто не зібрати,
І річка вийшла з берегів,
Багато ще хотів сказати,
Але чомусь забракло слів.
Стиснуло горло, мов рукою,
Не крикнути і не дихнути.
Життя невпинно, мов рікою,
Несе…, назад не повернути.
Стрімка вже стихла течія,
Все повільніший плин ріки.
Хто більше винен, Ти чи Я?
Ми розійшлися навіки!
Мабуть обоє, тому марні
Любі слова і виправдання.
Які б вони не були гарні,
Згубили ми своє кохання!
05.08.2011р.