Зрозуміло, яким людям присвячується.
Повсюди якісь експрес-перукарні,
Зима як зима, та й осінь як осінь.
У міста, як в жінки, буває настрій,
Коли весь час хочеться стригти волосся…
У сутінках тут всі якісь молоді,
І радісно з вами, й небесно всюди,
Ніби життя било нас, не лишаючи майже слідів,
Як б'ють спеціально для цього навчені люди…
Ой, не сип мені, небо моє, сіль на ранок..
Он, згори — сніг, як манна, як манна каша…
То нічого, що тут все горить, і дими вітрами.
З того боку — істоти, що зовсім, здається, не тямлять по-нашому…
- Знаєш пісню «Ніколи не плач»?
- Я вже майже не плачу. Я вже скоро навчуся не відкидати тіні.
- Ти не бійся, мала, я тут просто перекладач
З мови янголів і птахів
На мову вогню й каміння.
З мови музики і казок
На мову вогню і каміння.
З мови дивних твоїх очей
На мову вогню і каміння.