Немає сили вже молитись,
Просити Бога про одне…, –
Щоб серце знов могло забитись
І я відчув у нім тебе.
Молитва, не розкрише камінь, –
Не екзогенний це процес;
Та все надіюся на промінь,
Що піднесе ще до небес.
Серце вже давно не мóє,
Душа втопилась у тобí.
Ти думаєш, та час не зможе
Убити все це у менí.
Я зрозумів, що Бог безсилий, –
Прошу я в нього лиш одне…
Моє життя – як лист пожовклий,
Його ніщо вже не спасе.
Уже не прийде більш світанок
Моїй утопленій душі,
Я не виходитиму з рамок,
Хоч все горить мов у печі.
Та як не як, буду молитись,
Надія – це моє життя.
Хоч Він не буде і дивитись
І утрачу своє я…
6:36
21-22.02.2013р.
