Останній сніг все тане, тане…
Кінець московської зими.
Сіріє… Йдуть заробітчани,
А серед них ідемо й ми.
Таджик, вірмен і молдаванин
Країни Рад були дітьми,
Тепер чужі – заробітчани -
Ідуть - бредуть, а з ними й ми.
Спізнавши глум, наруги муки
Ми, гнані злиднями, йдемо,
Ми тут лишаєм сили, руки,
Ми існуєм – не живемо.
І крові нашої багряне
Московське небо обпилось,
Останній сніг від сліз розтане
І душу в нім загубить хтось.
Скажіть же, браття росіяни,
Чом сталось так, що не зрослось?
Це ж наша рідність снігом тане,
Дай Бог, щоб битись не прийшлось.
Біда страшна, біда слов’яни,
Чому нам разом не жилось?
Ідуть, ідуть заробітчани,
Нещасну душу губить хтось.
Москва 2005
Гірка заробітчанська доля...болісну і актуальну тему зачепили 
