Оберталося серце в вінампі, Наче посуд, розколений навпіл; Мов просолена склянка текіли, Що розбилась і знов стала цілою. Як загоються рани численні, То воскресне знекрилений фенікс, Лиш сумне до відтворення серце Стане цілим і знов розіб'ється.
ID: 505257 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 15.06.2014 01:09:53 © дата внесення змiн: 15.06.2014 01:09:53 автор: Митрик Безкровний
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie