Дві братні, дві мови, як батько і мати,
Лунали у рідній сім’ї,
І мусили мови родину з’єднати,
Дві мови з дитинства – дві долі мої.
І мати моя, то вона росіянка,
А батько – Полтавщини син,
То я росіянка, або полтавчанка!?
Дві мови – то щастя родин.
Співаючи пісню єдиній дитині,
Мій батько мене колихав,
І рідною мовою, як в Україні,
З донькою вночі розмовляв.
Дві братні, дві мови, як батько і мати
То гордість душі моїй є.
Дві рідні з дитинства їх гріх розділяти,
Дві разом – то щастя моє!